специфіка історико-педагогічних досліджень

Класифікація історико-педагогічних джерел здійснюється з урахуванням специфіки педагогічних досліджень та підходів, прийнятих в історичному джерелознавстві. Будь-яка з пропонованих класифікацій має свої переваги та недоліки, і є досить умовною, адже значну кількість історико-педагогічних джерел неможливо віднести до якоїсь однієї групи. Розкриття цілісності історико-педагогічного процесу потребує використання джерель-ної бази у різноманітті усіх її типів та видів, що, звичайно, не завжди можливе. Зміст дже-рельної бази певного дослідження залежить від його предмета, мети, завдань та методів, я.

Застосування технології історико-педагогічного дослідження полягає у набутті студентами досвіду дослідницької роботи в галузі історико-педагогічної науки; формуванні у студентів уміння аналізувати й порівнювати певні педагогічні явища у їх історичній ретроспективі; визначати ступінь дослідженості проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі; вивчати й аналізувати основні тенденції розвитку педагогічної думки, історії школи та освіти, педагогічних персоналій, як провідних напрямів історії педагогіки; розвивати високий рівень їх. На відміну від предмета, об'єкти дослідження існують незалежно від дослідника. Предметом дослідження є частина об'єкта, яка безпосередньо підлягає дослідженню.

Джерельна основа історико-педагогічних досліджень як методологічна проблема. Основу історико-педагогічних досліджень становить джерельна база, тобто сукупність дібраних, систематизованих і класифікованих джерел як носіїв інформації про педагогічне минуле. Характеризуючи специфіку методу, необхідно відзначити його комплексний характер, гіпотетичність у постановці й проведенні дослідження, цілісність системного аналізу сукупності чинників, що забезпечують достовірність отриманих у ході реконструкції даних.

Розглянемо їх, виходячи зі специфіки історико-педагогічного дослідження, яка обумовлена особливостями цілей і методів історико-педагогічного пізнання. Методологічна функція педагогічної історіографії дедалі виявляється все більше . З цього приводу О.Сухомлинська наголошує, що історіографічні роботи мають «виступати саме як методологія, побудова власної концепції на аналізі зробленого або ж оцінювання, порівняння різного роду концепцій щодо обраного предмета й вибору найпридатнішого», а не носити лише описовий характер добору цитат та висловів. [10, с. 8-9].

Історико-педагогічне дослідження найкраще присвятити найближчому у часі десятиріччю, бо історія педагогіки – це наука, яка закінчилася вчора й продовжується сьогодні подіями, що відбуваються. Тому досить лише описати, реферувати останні статті, документи, книги – й історико-педагогічне дослідження готове. Можна було б перераховувати й далі, але поставимо на цьому крапку. Ці й інші стереотипи спонукають до системного переосмислення загальної історії науки, віддзеркалюють проблеми історико-педагогічної науки, ставлять теоретичні запитання, на які ми маємо шукати відповіді або принаймні виділяти .

Епістемологія та методологія історико-педагогічного дослідження ренесансно-гуманістичних ідей освіти і виховання в ранньомодерній молодіжній політиці ордену. Єзуїтів. У той же час, специфіка таких досліджень вимагає обґрунтування їхньої епістемологічної основи, виваженого й умотивованого вибору теоретико-методологічної бази, адже розкриття змісту тем, об’єктно-предметне поле яких пов’язане з конфесійною приналежністю, потребує інтеграції особливої епістемологічної парадигми, науково-теоретичні підходи, принципи та методи якої унеможливили б оприлюднення тенденційного, заангажованого й необґрунтованого історико-педагогічного наративу.

Наратив в історико-педагогічному дослідженні: методологічний аналіз 2.5. Специфіка використання методів наукового пізнання в порівняльно-педагогічних дослідженнях 2.6. Поєднання якісної й кількісної стратегій як методологія історико-педагогічного дослі дження 2.7. Вибірковий метод в історико-педагогічному дослідженні 2.8. Критеріально-комплексний підхід до аналізу процесів розвитку системи освіти і педагогічної думки регіону 2.9. Регіональні історико-педагогічні дослідження: спрямованість, значення, методологічні засади 2.10. Методологічні засади дослідження проблеми управління розвитком загал.

В історико-педагогічному дослідженні. Та її завдання. Поєднання ретроспективи та перспективи. -розгляд педагогічних явищ стосовно конкретної історичної епохи, соціально-економічних особливостей цієї епохи, що детермінують зміст, методи і організацію навчально-виховного процесу. Багато дослідників, прагнучи «актуалізувати» свою роботу, намагаються встановити безпосередні зв'язки між явищами, фактами, поглядами віддалених від нас епох і сучасністю, проводять неправомірні історичні паралелі, затрачають час і зусилля на пошуки у педагогів минулого висловлювань, що обґрунтовують сучасні ідеї, посилаються на поняття і факти з минулого, лише зовнішньо схожі з сучасними.

Види педагогічних досліджень: теоретичні та емпіричні, фундаментальні й прикладні, якісні й кількісні, історико-педагогічні, порівняльні (компаративні). Фундаментальні педагогічні дослідження. Особливості історико-педагогічних, експериментальних (емпіричних), порівняльних (компаративних) досліджень. Характеристика напрямів досліджень у галузі педагогічних наук. напрями і шифри педагогічних спеціальностей: 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки – галузь науки, яка вивчає загальні засади педагогіки як науки, методологію педагогіки, історію педагогічної думки та освіти.

Педагогічне дослідження - спеціально організований науковий процес пізнання педагогічного середовища, педагогічних явищ, фактів, суб'єктів та об'єктів педагогічної взаємодії в умовах діяльності, а також зв'язків і відносин між ними. Педагогічне дослідження - також результат наукової діяльності, спрямованої на здобування нових знань про закономірності навчання й виховання, соціалізації і професійної підготовки людей, про структуру і механізми, зміст, принципи і технології цих знань. Педагогічне дослідження пояснює та прогнозує розвиток окремих педагогічних явищ і фактів, а також .

Види педагогічних досліджень: теоретичні та емпіричні, фундаментальні й прикладні, якісні й кількісні, історико-педагогічні, порівняльні (компаративні). Фундаментальні педагогічні дослідження. Особливості історико-педагогічних, експериментальних (емпіричних), порівняльних (компаративних) досліджень. Характеристика напрямів досліджень у галузі педагогічних наук. напрями і шифри педагогічних спеціальностей: 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки – галузь науки, яка вивчає загальні засади педагогіки як науки, методологію педагогіки, історію педагогічної думки та освіти.

Історико-педагогічні дослідження, як галузь педагогічного знання, за словами Інни Михайлівни, не можуть розвиватись без всебічного засвоєння того, що було вже зроблено, тобто без вивчення власної теорії. Розвʼязання актуальних проблем історико-педагогічної науки неможливе без розгляду історіографії. Специфіка вивчення педагогічних фактів минулого також полягає у тому, що їх не можна безпосередньо спостерігати та експериментально відтворити. Факти минулого пізнаються опосередковано через джерела, тому існує багато класифікацій джерельної бази, в основі яких лежать різні критерії.

Специфіка нашого предмету дослідження потребувала насамперед аналізу наукових історико-педагогічних праць (монографій, статей, брошур), які є автентичними періодам, що вивчалися. Одним з принципів відбору джерел було також місце видання: переважно опрацьовувались дослідження, які були опубліковані на території України (українських земель).

Історико-педагогічне дослідження має на меті вивчення конкретних проблем історії педагогіки. Його ефективність обумовлена не лише новизною виявлених дослідником даних, а й прогностичним їх значенням для розвитку науки і практики. Ефективність дослідження оцінюють за результатами поставлених завдань. У чому полягає специфіка педагогічного дослідження? 2. Обґрунтуйте показники ефективності педагогічного дослідження. 3. Охарактеризуйте основні методи педагогічного дослідження.

Зазначимо, що за останні роки в історико-педагогічній науці в Україні з′явилося чимало нових наробок щодо становлення й розвитку національної системи освіти й виховання. Та-кож до наукового обігу введено цілу плеяду яскравих, талановитих, раніше замовчуваних (з відомих на те причин) імен, серед яких чільне місце посідають постаті Г.Ващенка, Б.Грінченка, М.Грушевського, І.Огієнка, С.Русової, С.Смаль-Стоцького, Я.Ряппо, Я.Чепіги та ін., котрі заклали підвалини національної освітньої системи. Історія педагогіки є по-рівняно молодою наукою. Започатковані ці дослідження у XIX столітті. Історико-педагогічні знання та їх розуміння базуються на принципах істори-зму, логічного взаємозв’язку та об’єктивності (науковості). 8.

Стаття на урок Педагогіка скачати. Але в цій справі педагогові не слід покладатися лише на дитячу активність, потрібна продумана система педагогічних дій, які б спонукали вихованця творчо виконувати практичні завдання. Досвід роботи вчителів свідчить про те, що немає учнів, взагалі не здатних до співтворчості з учителем. У зв'язку з цим важливою обставиною є те, що в процесі організації навчання створюється атмосфера причетності до творчості всього колективу.