натурфілософська суть в поемі про природу простих речей

«Про природу речей» (лат. «De rerum natura») — поема римського поета Лукреція — і єдиний повністю збережений поетичний твір, у якому проповідується вчення Епікура. Слід зауважити, що Лукрецій, переконаний і пристрасний послідовник Епікура, не відтворив у своїй поемі всього вчення останнього: він виклав головним чином Епікурову фізику. У детальному викладі фізики Епікура полягає величезна заслуга Лукреція, тому що саме ця сторона Епікурового вчення представляє зовсім винятковий інтерес для історії.

Натурфілософський період (рання класика). Розпочинається антична філософія з появи натурфілософських ідей, тобто з філософського осмислення природи. У грецькій мові слово "природа" звучить як "фізис", тому таку філософію називали фізичною, а філософів цього періоду - фізиками. Отже, давньогрецька натурфілософія розвивалася динамічно, демонструючи при цьому деякі загальні закономірності руху людського мислення - від простого до складного, від конкретного до абстрактного, від недиференційованої проблематики до диференційованої, від неусвідомленого до усвідомленого, висунувши цілу низку продуктивних для європейської цивілізації ідей і теорій.

Видатним представником натурфілософії Відродження був Бернандіно Телезио (1509-1583), що заснував в Неаполі академію (Academia Telesiam) з метою дослідного вивчення природи на основі її законів. Його основне твір - "Про природу речей згідно з її власним початків". У цьому творі з позицій гілозоізма (від грец. У своїй натурфілософською концепції він виходив з пантеистических уявлень з містичною забарвленням. Кардано визнавав існування матерії, полемізуючи зі схоластикою, стверджував тезу про вічність первоматерии Всесвіту. Він вважав, що космос наповнений "найтоншої матерією", яка приймає різноманітні форми. Всесвіт розглядав як єдине ціле, де "все веші пов'язані між собою і сходяться в єдності".

Натурфілософія – це спроба пояснити й витлумачити оточуючий світ та природу, спираючись на результати наукових досліджень. Тим самим вирішуються суто філософські питання щодо будови світу та місця в ньому людини. Термін «натурфілософія» вперше використав давньоримський філософ Сенека. Специфіка ренесансного світовідчуття сприяла розвитку натурфілософських учень, які стали одним з провідних філософських напрямів цієї.

Стаття присвячена вивченню натурфілософських аспектів творчості Ф. Тютчева. Основну увагу дослідниця приділяє аналізу композиційних та ритмічних особливостей однієї з поезій російського романтика («Когда в кругу убийственных забот.»), спричинених глибок. Ключові слова: композиція, натурфілософія, паралелізм, поезія, природа. Статья посвящена изучению натурфилософских аспектов творчества Ф. Тютчева. Ключевые слова: композиция, натурфилософия, параллелизм, поэзия, природа.

Сучасна німецька теорія природи речей. природа право цінності справедливість. Панівною буржуазної правової ідеологією, у всякому разі в Західній Німеччині, є зараз так звана «теорія природи речей» (Natur der Sache). Це фактично нове видання фашистської ідеології «конкретного мислення», покоїться нині на філософії феноменології Гусерля і Шеллера. Для Р. Радбруха природа речей є насамперед рушійною силою трансформації юридичних інститутів у відповідь на динаміку соціальної дійсності. Тому право є результатом та інструментом змін соціальної дійсності, до яких воно чутливе. Радбрух трактував надзаконне право з антипозитивістських позицій, але в руслі неокантіанської філософії права.

Чудові картини природи автор змальовує і в поемі «Княжна», Із замилуванням оспівує поет вечірню зорю, з якою він веде розмову. Перед читачем постає картина, де в тихому Дніпрі купається сонечко, яке заходить за обрій. Постає веселка, перекинута через річку. Постають тихі, розкішні дерева, що миють свої віти у хвилях Дніпра. Отже, картини рідної природи були невід'ємною частиною творчості Тараса Григоровича Шевченка, і ці природні описи вдавалися йому надзвичайно.

98. Історія світу в поемі Лукреція “Про природу речей”. Лукрецій заперечує міфологічні легенди про виникнення людей на Землі та Гесіода – зміни поколінь: від “золотого” до “залізного”. На Землі спочатку зародилась рослинність з життєвого сім’я в молодій землі. Потім з’явились тварини, з яких вижили лише найпристосовніші. Заперечує існування легендарних чудовиськ: Кентавра, Химери, бо через 3 роки кінь (Кентавр) стає дорослим і зрілим, а дитина ще мала. З’являється людина, яка спочатку живе в хащах, не знає ремесел. Потім люди здобули вогонь, навчились будувати оселі, виготовляли одежу зі шкіри.

Проте твір цей є не тільки продукт філпсофськоії думки, а високохудожня поема, просякнута пафосом боротьби за визволення людства від страху смерті й потойбічного життя, від страху перед втручанням богів у людське життя, боротьби проти релігійних забобонів. Книга посвящена разбору темы взаимоотношений естествознания и восточно-христианского богословия. Можно ли считать древнехристианских богословов приспособленцами к научным концепциям своего времени? Меняется ли психология человека и осмысление им догмата, если он вдруг узнает, что Земля перестала быть центром космоса? Где, по представлениям дохристианских ре. Арзамасцев А.М. Специфика философского мировоззрения.

Лукрецій написав поему з шести книг під назвою "Про природу речей" (або, може бути, просто "Про природу", якесь найменування носили і численні поеми грецької натурфілософії). Поема ця написана дактилическим гекзаметром - теж по аналогії з грецькими дидактичними поемами. Мабуть, Лукрецій не привів її в остаточний вид, тому що багато неузгодженостей відчувається і в середині поеми, і самий кінець відсутня. Формально поема Лукреція представляє собою, як це неодноразово визнає і сам Лукрецій, віршоване виклад філософії Епікура, який жив в Греції ще на рубежі IV-III ст. до н.е.

Розпочинається антична філософія з появи натурфілософських ідей, тобто з філософського осмислення природи. Грецькою мовою слово “природа” звучить як “фізис”, тому таку філософію називали “фізичною”, а філософів цього періоду “фізиками”. Речі є чимось тимчасовим, вони виникають і зникають, а їх основа є вічною, що існує завжди. Фалес вбачав таку першооснову у воді, Анаксімандр вважав, що нею є невизначений початок, який він назвав "апейрон”, Анаксімен прийняв за першооснову повітря (схема 2.1.). Світ конкретних речей є неістинним буттям, адже речі постійно змінюються, сьогодні вони інші, ніж вчора, а завтра і зовсім зникають. Логічне обґрунтування висновків Парменіда давав Зенон.

Лукрецій. Славетна поема римського поета І ст. до н. е., яка містить високомистецький виклад учення давньогрецького мислителя Епікура, належить до вершин художньо-філософської думки античності. Це — перше повне видання поеми на Україні. Велика художня та науково-пізнавальна вартість філософської поеми «Про природу речей» дивно контрастує з майже повною невідомістю, що оточує постать її автора — Тіта Лукреція Кара.

Тема природы в лирике Тютчева. Главная тема тютчевской поэзии – человек и мир, человек и Природа. Исследователи Тютчева говорят о поэте как «певце природы» и видят своеобразие его творчества в том, что «у одного Тютчева философское восприятие природы составляет в такой сильнейшей степени самую основу видения мира». Более того, как отмечает Б.Я. Бухштаб, «в русской литературе до Тютчева не было автора, в поэзии которого природа играла бы такую роль. Для описания взят ночной час, когда жизнь эта полностью предоставлена самой себе и когда только она и может быть услышана. Ночной час выражает и то, насколько велика эта жизнь, – она никогда не останавливается, она идет днем, она идет и ночью, бессменно.».

На мистецтво країн усього Далекосхідного регіону величезний вплив мали філософські релігійні вчення стародавнього Китаю: - конфуціанство, - даосизм, - буддизм. Презентація познайомить із характеристикою цих вчень та релігій, їхнім впливом на культуру Китаю, Японії, Кореї. У презентації містяться відеофайли, питання для перевірки знань, відповіді до них.. Презентація на урок Мистецтво скачати.

Тема природы в лирике Федора Ивановича Тютчева. 138. Автор статьи. Анастасия Ирлык. Время на чтение: 10 минут. A A. 15 июня 2019. 19029. Содержание: Тема природы в стихотворениях Тютчева для детей. Пейзажная лирика. Сочинение на тему: «Душа и природа в поэзии Тютчева». Тема природы в лирике Тютчева считается одной из самых известных, которая прославила русского поэта – мыслителя среди народа, как «певца природы». И этому имеется предельно ясное объяснение. Федор Тютчев искренне восхищается природой, ее красотой и многообразностью. Природа в поэзии автора изображена в красках, наполнена изобили.

В Античній Греції процвітали натурфілософські учення (які прийшли на зміну космогонічним уявленням попереднього періоду). Замість міфів про всемогутніх богів, процеси у природі натурфілософи пояснювали взаємодією природних тіл. Географія, як і всі інші науки стародавнього світу, розвивалася спочатку усередині натурфілософії, як цілісної системи мислення (без поділу на окремі науки). Натурфілософи античності розглядували світ як природну єдність. Людина об'єднувалася з природою, включалася в неї. Географічні ідеї були пов'язані з неподільною на частини географією, що вивчає простір за.

Аналіз пейзажної та натурфілософської лірики письменниці. Будь-який опис (портрет, пейзаж, інтер’єр, опис окремих речей) становить "конкретно-уявлюване, картинне зображення зовнішнього вигляду дійових осіб, предметів, явищ, місцевості". Пейзаж як різновид літературного опису відтворює не лише зовнішній вигляд місцевості, явища, але також і звуки, рухи, запахи. Дискусійним є і питання про те, чи знайоме почуття природи народній поезії, і чи люди епохи класицизму могли насолоджуватися красою природи без думки про її практичне значення. Означені проблеми стосуються також і української літератури.