перевагами життєво-досвідного пізнання перед інакшими видами є

Життєво-досвідне пізнання як історично перший рівень у роз-витку пізнавальної діяльності постійно перебуває у зміні під впливом соціально-економічних , наукових, просвітницьких та інших факторів. Сьогодні перед наукою постають грандіозні задачі, які мають прак-тичне і теоретичне значення. Наприклад, в квантовій фізиці – створен-ня квантового комп’ютера, бази для нанотехнології, практична реаліза-ція квантової криптографії; в біології – розшифровка генетичного коду, дослідження процесу реалізації інформації.

життєво-досвідне пізнання постає безпосереднім, прямо вписаним у процеси повсякденної людської життєдіяльності; воно є дуже різноманітним за проявами, але нерозчленованим ні за змістом, ні за формами існування: тут емоції переплетені зі знанням, бажанням тощо; мистецьке пізнання окреслює реальність не відсторонено, а через переживання. Воно більше передає не предметні окреслення дійсності, а людське ставлення до неї. За змістом воно умовне, тобто надає простір проявам уяви, фантазії, суб'єктивним схильностям людини. Завдяки цьому художнє пізнання інколи випереджає хід подій, окреслює їх б.

Пізнáння — сукупність процесів, процедур і методів набуття знань про явища і закономірності об'єктивного світу. Пізнання є основним предметом науки гносеології (теорії пізнання). Пізнання — вища форма відображення об'єктивної дійсності, процес вироблення дійсних знань. Спочатку пізнання було однією із сторін практичної діяльності людей, поступово в ході історичного розвитку людства пізнання стало особливою діяльністю. У пізнанні виділяють два рівні: чуттєве пізнання, здійснюється за допомогою відчуття.

* життєво-досвідне пізнання - є безпосереднім, прямо вписаним у процеси повсякденної людської життєдіяльності. Емоції переплетені зі знаннями бажаннями тощо, тому що цей вид пізнання дуже різноманітний за проявами, але не розчленований ні за змістом, ні за формами існування; * художньо-мистецьке пізнання - окреслює реальність не відсторонено, а через переживання, передаючи людське ставлення до дійсності. Саме тому цей вид пізнання інколи випереджає хід подій, окреслюючи їх більш багатогранно; * наукове пізнання - культивується через усвідомлення ролі знання. Воно є спеціалізованим та організов.

Пізнання є сукупністю процесів, завдяки яким людина отримує, переробляє і використовує інформацію про світ і про саму себе. У цьому визначенні наявні два ключові поняття: "інформація" і "людина". 5. Найпершим та найважливішим для людини видом пізнання постає: a. наукове пізнання; b. життєво-досвідне пізнання; c. художньо-мистецьке; d. релігійно-містичне; e. жодний із видів пізнання, оскільки вони лише разом охоплюють всі пізнавальні здібності та можливості людини. 6. «Для чого пізнавати, коли це стільки коштує?» – запитував видатний російський письменник і філософ Ф.Достоєвський.

Досвідний рівень пізнання. Проблема інтуїції Пізнавальний процес як взаємодія логіки й інтуїції. Досвідний рівень пізнання. Перехід від старої теорії до нової — це, по суті, перехід до нових, несумірних з притаманними старій теорії вихідних принципів. Досвідний рівень пізнання виростає безпосередньо з практики, зберігаючи з нею найтісніший зв'язок, який виявляється в тому, що отримане таким шляхом знання є ніби безпосередньою діяльною моделлю об'єкта. Звичайно, і теоретичне знання, як уже зазначалось, є діяльним за своєю природою. Проте діяльне (суб'єктивно-практичне) тут ніби увійшло у фундамент теоретичної конструкції, воно сховане, недосяжне безпосередньому погляду.

життєво-досвідне пізнання постає безпосереднім, прямо вписаним у процеси повсякденної людської життєдіяльності; воно є дуже різноманітним за проявами, але не-розчленованим ні за змістом, ні за формами існування; тут емоції пере-j^ релігійно-містичне плетені зі знанням, бажанням тощо . Тому істина наявна в реальному пізнанні, інакше ми були б неспроможні оцінювати знання, проте вона наявна тут у вигляді лише окремих елементів, частинок нашого максимального наближення до оптимальних взаємодій з світом через інтелектуальне відтворення дійсності, багатоаспектне в усій її повноті та складності. чому саме особливостями методів можна пояснити переваги наукового пізнання над досвідним, буденним.

5. Життєво-досвідне пізнання характеризується чіткою диференціацією свого змісту, усвідомленістю та спеціальною спрямованістю. Так. 6. Найпершим та найважливішим для людини видом пізнання постає: б)життєво-досвідне пізнання. Тобто, отримавши певні знання про предмет пізнання, і тільки тоді ми можемо говорити про об’єкт пізнання, а не інакше. 10. Чуттєве пізнання як рівень пізнання характеризується: а) найбільшою достовірністю, оскільки прямо засвідчує реальність. Так,справді чуттєве пізнання є безпосереднім відображенням у свідомості людини зовнішніх властивостей предметів об’єктивного світу, завдяки роботі зорового, слухового, смакового та інших аналізаторів нервової системи.

життєво досвідне пізнання постає безпосереднім прямо вписаним у процеси повсякденної людської життєдіяльності воно є дуже різноманітним за. мистецьке пізнання окреслює реальність не відсторонено а через. наукове в ньому усвідомлюється роль знання воно є спеціально організованим прагнучи досягти максимального.

До наукового пізнання також тісно примикає практичне знання. Різниця між ними полягає в основному в цільовій настанові. Якщо головною фігурою наукового пізнання є вчений, член академічної спільноти, то для практичного пізнання - інженер або промисловий керуючий. Мета вченого - відкриття закономірності, загального принципу, "впізнавання" нової ідеї. Мета інженера - створення нової речі (приладу, пристрою, комп'ютерної програми, промислової технології і т.д.) на основі вже повністю відомих, зафіксованих принципів. Художнє пізнання має певну специфіку, суть якої - в цілісному, а не.

життєво-досвідне мистецьке наукове. Окреслена багатоаспектність пізнання знаходить своє виявлення у різних видах пізнання: життєво-досвідне пізнання постає безпосереднім, прямо вписаним у процеси повсякденної людської життєдіяльності; воно є дуже різноманітним за проявами, але не-розчленованим ні за змістом, ні за формами існування; тут емоції пере-j^ релігійно-містичне плетені зі знанням, бажанням тощо; мистецьке пізнанняокреслює ре-jzz^ екстрасенсивне альність не відсторонено, а через переживання. Воно більше передає не предметні окреслення дійсності, а людське ставлення до неї. За змістом в.

життєво-досвідне мистецьке наукове. Окреслена багатоаспектність пізнання знаходить своє виявлення у різних видах пізнання: життєво-досвідне пізнання постає безпосереднім, прямо вписаним у процеси повсякденної людської життєдіяльності; воно є дуже різноманітним за проявами, але не-розчленованим ні за змістом, ні за формами існування; тут емоції пере-j^ релігійно-містичне плетені зі знанням, бажанням тощо; мистецьке пізнанняокреслює ре-jzz^ екстрасенсивне альність не відсторонено, а через переживання. Воно більше передає не предметні окреслення дійсності, а людське ставлення до неї. За змістом в.

Посібник з філософії - дає можливість познайомитися з поглядами великих філософів, філософськими проблемами, філософськими категоріями, як людина пізнає світ, методами та формами наукового пізнання, проблемами суспільного розвитку, проблемами людини, її походження, сутність, структура особистості, смисл життя, сучасна філософія та методологія наукового пізнання - Чуттєве і раціональне пізнання - Пізнання - ОСНОВНІ НАПРЯМИ І ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ.

Пізнання – це духовна діяльність, спрямована на здобуття нового знання, яке є подальшим розвитком вже існуючих знань. При цьому процес пізнання є конкретно-історичним (як в цілому, так і будь-який його елемент, чи компонент), на його розвиток в кожний даний момент впливають соціокультурні умови (економічні, соціальні, політичні і духовні чинники), а також індивідуальні особливості того, хто пізнає. Логіка (спрямованість) процесу пізнання така: від пізнання явищ до пізнання сутності. Загальна теорія пізнання називається гносеологією(від грец. слів «пізнання», «знання», «пізнавання», «вчення»).Ц.

Даний вид пізнання заснований на логічному підході. Інша його назва – раціональне пізнання. Тут велику роль відіграє детальний розгляд ситуації, в яку занурений суб’єкт. З допомогою наукового підходу здійснюється аналіз існуючих об’єктів, робляться відповідні висновки. Питання, які ставляться перед особистістю: що таке добро і зло, як треба жити по совісті, в чому полягає священний обов’язок кожного з нас. Міфологічне пізнання. Даний вид пізнання відноситься до первісного суспільству. Це варіант пізнання людини, який вважав себе невід’ємною частиною природи. Стародавні люди шукали відповіді на питання про сутність життя інакше, ніж сучасні, вони наділяли природу божественною силою.

Пізнання – це процес одержання людиною нового знання, відкриття раніше невідомого. Результативність пізнання досягається, передусім, завдяки активній ролі людини в цьому процесі, чим і зумовлена необхідність його філософського розгляду. Інакше кажучи, ідеться про з’ясування передумов і обставин, умов досягнення істини, оволодіння для цього необхідними методами і поняттями. Проблемі пізнання належала одна з центральних позицій протягом усієї історії філософії – від античності до наших днів. Найважливіше питання, на вивченні якого зосереджена гносеологія, – це принципова можливість пізнання світ.

Ірраціональне пізнання. ірраціоналізм в широкому сенсі прийнято називати ті філософські вчення, які обмежують або заперечують вирішальну роль розуму в пізнанні, висуваючи на перший план інші види людських здібностей - інстинкт, інтуїцію, безпосереднє споглядання, осяяння, уяву, почуття і т. д. Ірраціональне - це філософське поняття, що виражає непідвладне розуму, неподдающееся раціональному осмисленню, непорівнянне з можливостями розуму. Вчення про визначальну роль в людському пізнанні такий ірраціональної здібності як інтуїція, було розвинене в інтуїтивізмі, що отримав найбільший розвиток у другій половині 19 - початку 20 століття.

Неможливо передбачити, за яким сценарієм піде подальший розвиток людства, але вже очевидно, що як вид ми будемо змушені змінитися. І ці зміни будуть досягнуті не тривалим еволюційним шляхом, а через синергію з машинами. Злиття з ними, яке вже починається — поки в форматі окремих експериментів — відкриє і нові можливості, і невідомі ризики. Чотири індустріальні революції як попередники штучного.

Життєво-досвідне пізнання характеризується чіткою диференціацією свого змісту, усвідомленістю та предметною спрямованістю. Так Ні. Філософія історії як особливий напрям філософської дисципліни має предметом аналіз засад світової історії. 17. Значення проблеми буття для філософії полягає в тому, що воно вказує на недоліки та переваги філософії. Так Ні. 18. Гносеологія та епістемологія – це синоніми, оскільки позначають те ж саме – теорію пізнання.

життєво-досвідне пізнання постає безпосереднім, прямо вписаним у процеси повсякденної людської життєдіяльності; воно є дуже різноманітним за проявами, але нерозчленованим ні за змістом, ні за формами існування: тут емоції переплетені зі знанням, бажанням тощо; мистецьке пізнання окреслює реальність не відсторонено, а через переживання. Воно більше передає не предметні окреслення дійсності, а людське ставлення до неї. За змістом воно умовне, тобто надає простір проявам уяви, фантазії, суб'єктивним схильностям людини. Завдяки цьому художнє пізнання інколи випереджає хід подій, окреслює їх б.